“Коли Ісус говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе. І ПІДВІВСЯ Ісус, і ПІШОВ УСЛІД ЗА НИМ, також учні Його.” (Мт 9:18,19)

Що це були за слова, що спонукали Ісуса підвестися і піти за цим чоловіком? Це слова, сповнені віри! Батько не дивився на видимі і очевидні факти. Не нарікав, не просив грошей на похорон… Ні, він дивився очима віри попри обставини! Його серце було сповнене віри в Ісуса, в Його чудодійну силу! Він бачив воскресіння дочки ще до того, як Ісус її воскресив! Це погляд віри – вона бачить наперед! Віра зв’язує невидиме з видимим! Віра кличе неіснуюче, як існуюче! Так і написано:

“Віра – це доказ небаченого!” (Євр.11:1)

“Вірою ми розуміємо, що з невидимого сталось видиме.” (Євр.11:3)

“Бог кличе неіснуюче, як існуюче.” (Рим.4:17)