Пророцтва поділяються на духовні, душевні та бісовські. Останні пророцтва походять від злих духів і передаються нечестивими людьми. Тут все зрозуміло. Як же розділити душевні та духовні пророцтва у церкві? Душевне пророцтво походить від душі. Такі люди прикликають власну волю на землю. Духовне ж пророцтво походить від Духа Святого. Такі пророки прикликають волю Неба на землю. Душевні пророцтва є егоцентричними. Такі “пророки”, нав’язавши свою волю людині, продовжують її контролювати і залякувати, мовляв, ти мусиш слухати Бога, який через мене говорить. Душевні пророцтва іноді набувають важчої форми і межують з віщунським духом. Такі лжепророки можуть казати часткову правду, аби втертись в довіру, а потім загнати людину у повний капкан. За віщункою, яка кричала вслід за Павлом і Варнавою: “Це раби Бога Всевишнього, слухайтесь їх!” – були правильні слова, але із замаскованим злим духом. Тому Павло, розпізнавши злого духа, вигнав його. Пророки, що говорять у церкві мусять бути випробувані. Пророцтва від Бога не можуть суперечити Слову Божому. За справжніми пророками повинні слідувати плоди їх праведного життя. Розпізнавання фальшивих пророків є важливим для кожного християнина. Не даремно Ісус казав:

“Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки. По їхніх плодах ви пізнаєте їх…” (Від Матвія 7:15,16)