“А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм.” (Бут: 48:22)
Про що говорить Яків своєму сину Йосипу, який є намісником фараона?Хіба можна поставити, як щось важливе – поле, що знаходилось в Ханаані? Тим більше це поле було в місцевості, де тривав страшний голод. Воно не могло прогодувати ані самого Якова ані його синів. І попри це Яків передає Йосипу, як особливе благословіння – оте поле. Оце самооцінка! Оце розуміння свого поклику в Бозі і справжньої цінності речей! Яків знав, що всі скарби Єгипту, якими зараз володіє його син, не варті майбутньої слави. Яків бачив майбутнє синів Йосифа поза Єгиптом. Тому він вірою поблагословив їх майбутніми благами обіцяної землі. Йосип, будучи високопосадовцем однієї з найсильніших імперій світу, так і не був поглинутий культурою Єгипту. Він вважав себе там чужаком і вірив у повернення на батьківщину, тому й заповів про свої кості.
“А Йосипові кості, які Ізраїлеві сини винесли були з Єгипту, поховали в Сихемі, на ділянці поля, що купив був Яків від синів Гамора, Сихемового батька, за сто кеситів.” (Іс. Нав. 24:32)

Ми теж, подібно до патріархів віримо у воскресіння та перенесення наших тіл, дивимось на майбутню перспективу, що її маємо в небесах!