У свої 80 років Мойсей був змушений іти за покликом Божим – визволяти народ Ізраїля з єгипетського рабства. На старість Бог помістив Мойсея у котел конфліктів і суперечок, обравши для нього долю пастуха Ізраїля. Постійні проблеми, нарікання і бунти супроводжували Мойсея протягом тих 40 років у пустині. По логіці такі обставини життя не можуть благотворно впливати на здоров’я людини. Але ми читаємо протилежне:

“Мойсеєві було сто двадцять років, коли він помер; але зір його не притупився, і міцність у ньому не виснажилася.” (Втор 34:7)

У чому ж полягала таємниця божественного здоров’я Мойсея? Мойсей часто підіймався на гору для усамітнення з Господом. Там він говорив з Господом “уста до уст, і Образ Господа він оглядав”. Мойсей багато часу перебував у присутнсті Слави Божої. Там він черпав силу для служіння і водночас зміцнював здоров’я свого тіла. Слава Божої присутності залишалась на обличчі Мойсея ще якийсь час, навіть коли він спускався з гори. Мойсей не помер, як звичайна людина, від старості через неміч тіла свого. Мойсей упокоївся на наказ Господа – по Слову Господньому:

“Вийди на ту гору Аварім, на гору Нево, що в моавському краї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння. І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні…” (5М 32:49-50)

“І впокоївся там Мойсей, Господній раб, у моавському краї на приказ Господа.” (5М 34:5)

А ми, дивлячись на кінець його життя, розуміємо, що наше здоров’я і довголіття на землі сильно залежить від того, скільки часу ми проводимо в присутності Сущого (Вічного) Бога.