Церква у Коринфі виглядала успішною і не мала недостачі у духовних даруваннях. Але Божу благодать там почали обертати у розпусту. В результаті в одній із найобдарованіших церков панував такий перелюб, що і між поганами не знаний (хтось мав за жінку дружину свого батька і т.д.).
Ця церква потребувала серйозної корекції. Апостол Павло був тим, хто породив цю церкву. Але лжебрати, що давненько прокрались в цю церкву, перешкоджали Павлові навчати церкву. Вони вимагали від нього якихось доручальних листів. На що їм Павло відповів:
“Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають! Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця.” (2 Кор. 3:2-3)
Люди, яких апостол Павло породив через Євангелію, і були тим доказом-листом, що Павло є їхній духовний батько. Тому йому не потрібен папір, написаний чорнилом, аби доказувати, що він має право їх навчати.
Кожен з нас є Листом Христовим, який викарбуваний чиїмись проповідями, молитвами, постами, слізьми… Будьмо вдячні тим людям, які вислужили нас для Бога!