Колись в Ізраїлі пророки говорили до царів від імені Бога. Благочестиві царі прислухались до голосу пророків, а нечестиві – відкидали голос Божий і ув’язнювали Божих пророків.
Біда була, коли пророки продавались царю і пророкували те, що хотів цар. Такі пророки влещували вуха царю і всьому народу, вони говорили те, що подобалось людям, а не Богу. Це були продажні горе-пророки, які ще більше розбещували народ, що й так погруз у гріхах.
Церква є пророчим голосом для царів і тих, хто пише закони. Біда, коли церква втрачає свою солоність і починає влещувати вуха нечестивцям та похваляти їх беззаконня. Церква не має права бути у руках політиків! Вона керується Духом і Словом Божим, а не заможними людьми цього віку! Її голос про справедливість, здержливість і про майбутній суд має бентежити царів і стримувати їх від беззаконня. Вона нагадує царям, що над ними є вища влада – Господь, – і йому вони дадуть звіт!
(Ірина Шийка)