Сказав батько першому синові: – Сину, ходи зі мною працювати. – Добре! – швидко відповів перший. Як приємно чути позитивну відповідь! Яка потіха для батьків, коли діти готові допомагати, коли позитивно реагують на прохання… Але стоп – син не пішов до праці! Виявляється, що є первинна реакція сина, яка може потішати серце батька, але потім може бути негативне рішення, яке засмутить набагато більше, аніж була радість… Сказав батько другому синові: – Сину, ходи зі мною працювати. – Не піду! – холодно відповів другий. Як прикро чути негативну відповідь! Який смуток для батьків, коли діти не готові допомагати, холодно відповідають і негативно реагують на прохання… Але стоп – цей син пішов до праці! Виявляється, що є первинна реакція сина, яка може засмутити серце батька, але потім може бути аналіз, покаяння – і як результат – позитивне рішення, яке потішить набагато більше, аніж був смуток!!! Як бачимо, первинна реакція часто оманлива. Слід почекати і подивитися на кінцевий результат. Адже людина може обдумати свої слова і згодом вчинити по-іншому. Отже, котрий же з них виконав волю Отця? Не той, хто сказав – а той, хто зробив! Не той, хто красномовно відповідає, але той, який, можливо, навіть мовчки, але робить так, як хоче Батько! (Притча Ісуса, Мт.21:28-32)