З того моменту, коли Давида помазали, у нього почавсь нечуваний успіх, усі його проблеми розсмоктались самі, а рідні та друзі засипали його бурхливими оваціями і визнанням…
Ми знаємо, що такого не було! Відчуження та неповага братів, наклепи і неправдиві звинувачення продовжувались навіть після помазання. Успіх же Давида прийшов з часом, – через важкі та виснажливі бої і великі перемоги над ворогом. Попри часті труднощі і поневіряння, Давид з приємністю згадував той роковий день, коли Господь помазав його голову оливою. Помазання давало Давиду непохитну віру та впевненість в тому, що Бог проведе його навіть тоді, коли доведеться проходити долиною смертної темряви. Він твердо вірив, що

“Тільки добро і милосердя будуть супроводжувати його по всі дні його життя, а він пробуватиме в домі Господньому довгі дні!” (Псалми 23:6)