Одного разу праведник почав аналізувати своє життя, порівнюючи себе з безбожними. Він не розумів, чому вони мало працюють, але мають усе, чому “то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, вилазять їм очі від жиру, і при тому всьому – бажання їхнього серця збулися”?

Отакий аналіз життя безбожних навів праведника на думку:

“А може надармо, очистив я серце своє?” Такі фатальні висновки приходять в голову тоді, коли ми не перебуваємо в Божій присутності і не бачимо тої перспективи, яка чекає в Бозі на нас.

І тільки перебуваючи в Божій Святині праведник побачив, що дорога безбожних слизька:

“Аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив: направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів! Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!” (Пс 73:17-20)

Того праведника ще не перестало боліти серце та й справи у нього були ще всі вшкереберть. Але попри це все – він зрозумів, що майбутнє існує і що близькість Бога для нього добро!

“Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю, Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!” (Пс 73:23-24)

(Ірина Шийка)