Здавалося б, що могли зробити тендітні жінки проти репресивної системи Єгипту? Чи могли вони вплинути на хід історії єврейського народу, призначеного фараоном на смерть.

“І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім’я Шіфра, а ім’я другій Пуа, і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе.” (2М 1:15-16)

Ці жінки боялися Бога, а не царя! Вони не вбивали по наказу фараона тих, кому Бог дарував життя! Вони не відправляли на смерть хлопчиків, а знайшли вихід, як рятувати їхнє життя:

“Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті. І покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: Нащо ви робите цю річ, та лишаєте дітей при житті? І сказали баби-сповитухи до фараона: Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять.” (2М 1:17-19)

Ці жінки не мали сили змінити виданий в агонії безглуздий закон фараона, але вони в першу чергу залишались людьми! Вони робили те, що могли робити – йшли на ризик заради чужих синів!

“І Бог чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно міцнів. І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми.” (2М 1:20-21)

Ірина Шийка