Ми живемо в світі різних звукових попереджень, які означають або радість, або тривогу. Бували часи, коли ми нерідко чули канонаду святкових салютів в честь радісної події чи великого свята. Сьогодні, нажаль, ми частіше чуємо звуки сирен, які попереджають, що людям потрібно бігти в укриття, аби врятувати своє земне життя.
Блаженна та людина, яка серед безлічі звуків здатна чути голос Господньої сурми, а почувши, хутко біжить на молитву, в зібрання або до сторінок Біблії, щоби почути, що скаже Господь.

“Блаженний народ, що знає поклик святковий, Господи! вони ходять у світлі лиця Твого!” (Пс 89:15)

А ще діти Божі з нетерпінням чекають на славний той день, коли засурмить остання сурма, і вона збере Божий народ докупи. У той день розбудяться зі сну всі, що поснули у Христі, і вони вийдуть із гробів на зустріч Господу. А потім ми, що живемо на землі і бережемо себе у святості для Господа, – будемо забрані живими в Небеса.

“Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом. Отож, потішайте один одного цими словами!” (1Сол 4:16-18)

(Ірина Шийка)