Давид умів реанімовувати свою занепавшу та виснажену Душу. Він, під натхненням Духа, звертався до своєї стривоженої та змученої Душі, щоб та заспокоїлась. Давид нагадував своїй Душі свідоцтва минулих днів, аби укріпити її. Він не дозволяв голосу Душі брати верх над голосом Духа. І наказував їй переставати нити та надіятись на Господа!

“Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!” (Псалом 42:6)

(Ірина Шийка)