Іноді Божі пророки вводять в оману людей, перебуваючи на одній сцені із царем, якого відкинув Бог.
В той день, коли Бог відкинув Саула, як царя, Саул дуже просив пророка, щоби той разом з ним вийшов до народу так, ніби нічого не сталося. І вони вдвох вийшли до народу і принесли жертву Богові, щоб ніхто нічого не запідозрив.

“І сказав до нього Самуїл: Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство, та й передав його твоєму ближньому, ліпшому від тебе!…А Саул сказав: Прогрішився я! Але вшануй й мене перед старшими мого народу та перед Ізраїлем, і вернися зо мною, а я поклонюся Господеві, Богові твоєму. І вернувся Самуїл за Саулом, і Саул поклонився Господеві.” (1Сам 15:28-31)

Ось так цар і пророк зіграли театральну постанову із поклонінням Богу перед людьми. Звісно, тепер ніхто не міг запідозрити, що Бог відкинув Саула, як царя. Пророк Самуїл, підігравши Саулу, тим самим додавав авторитету йому, як царю.
Таким чином цар Саул закріпив свою царську позицію в очах людей. І на троні він перебував після цих подій ще довгі роки.
Наскільки ж сильно відстає наш фізичний світ від духовного! В той час, коли Саул в очах Бога та анголів більше не цар, – то в очах свого народу він ще надовго лишиться царем.
На жаль, таке іноді буває, а Божі пророки продовжують стояти на одній сцені із тими, кого відкинув Бог. У такі моменти поклоніння Богу перетворюється в театральну постановку, а ті хто бере в ній участь, обманюють самі себе!
Чи ж не краще в такі моменти дерти серце своє перед Богом і взивати до Нього про милість, аніж вводити в оману себе, та інших людей?
(Ірина Шийка)