Добре, коли є людина, до якої можна прибігти у часи недолі. Добре, коли є той, кому можна вилити біль своєї душі. Добре, коли є людина, яка може розділити з нами не тільки радість, але і смуток.
Отак колись знедолений Давид утікав від гніву царя Саула. Він біг в укриття до свого духовного наставника – пророка Самуїла. Там, у домі пророка, він найшов спочинок для свого тіла і розраду для своєї душі.

“А Давид утік і врятувався. І прийшов він до Самуїла до Рами, і розповів йому все, що зробив йому Саул. І пішов він та Самуїл, та й осілися в Найоті.” (1Сам 19:18)

(Ірина Шийка)