Пророк Самуїл, дізнавшись що Еліяв це – первенець, а ще, подивившись на його красу, подумав, що це точно вибранець Господній. Але Бог – Серцевідець, і Він бачить не так, як бачить людина:

“Та Господь сказав Самуїлові: Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце.” (1Сам 16:7)

В той день Бог відкинув Еліява, а вибрав Давида, наймолодшого брата. Проте згодом цей Еліяв посмів звинуватити Давида в гордині, байдужості та в тому, що в нього зле серце:

“…Я знаю зарозумілість твою та порожнечу твого серця…” (1Сам 17:28)

Як часто негідні люди звинувачують інших, ні в чому не винних людей у своїх же гріхах…
Давид чітко відповів на ці обвинувачення, говорячи, що він робить все тільки з наказів батька. Ми не бачимо, щоб Давид затаїв образу на свого брата, чи впав у депресію від почутих слів. Він також не займався вияснюванням стосунків. У нього на це все не було часу! Давид спішив на свій тріумфальний бій із Голіафом.
Як багато з нас витрачають час на вияснення стосунків із людьми, яких відкинув Бог. І як наслідок ми не маємо потім часу і сил виконувати Божу волю. Беручи участь у непотрібній війні, ми можемо проґавити те, до чого нас покликано.
Тому не ведіться на провокації злих людей і не відволікайтесь на тих, хто намагається стримати вас від покликання. А, зберігаючи чисте серце, – біжіть до мети, за нагородою високого поклику в Христі Ісусі!
(Ірина Шийка)