Пророк Осія розповідає про дитя, яке полюбив собі Господь.
Бог няньчив його, нахилявсь до нього й годував. Він носив його на руках, вчив ходити і захищав від біди.
Але те дитятко виросло свавільним і почало віддалятись від Бога свого. Господь кликав упертого сина, та той не відзивався. Час ішов… Упертий син, засліплений блиском цього світу, наближався до прірви. Йому лишалось ще кілька кроків до вічної пропасті…
А Бог спішив йому на поміч! Він простягав йому свої мотузки любові, аби спасти його від погибелі. Та чи схопиться те дитя за свою останню Надію, чи дозволить горде серце урятувати себе?
(Ірина Шийка)