Трагедія народу Ізраїля полягала в тому, що вони відкинули Боже Слово, а посланих Богом пророків закували у кайдани. Вони слухали залюбки лише тих, які говорили тільки хороше в їхнє життя. У той час, коли народ відступився від Божого слова і гнівив Бога своїми гріхами, лжепророки продовжували говорити позитивне сповідання про мир.
Пророк Єзекиїль говорить про Божий гнів на лжепророків, що заперечують Боже Слово і говорять від імені Бога те, чого Бог не казав:

“Моя рука буде проти пророків, що пусте бачать і що неправду прорікають. У раді мого народу їх не буде, у книгу дому Ізраїля їх не впишуть і в землю Ізраїля вони не ввійдуть, і ви взнаєте, що Я — Господь Бог. За те, власне за те, що вони баламутять народ мій, кажучи: Мир! — тоді як нема миру, і як він ставить мур, вони мастять його глиною.” (Єз 13:9-10)

Пророцтва лжепророків нагадували поверхневий косметичний ремонт. Вони заштукатурювали стіни, які були у страшних руїнах. А потрібно було справжнє замуровування дір, – і це можливе тільки через покаяння від мертвих учинків. Косметичний ремонт не поможе, коли прийде буря і Божий суд. Скільки б людина не сповідувала хорошого у своє життя, – це сповідання їй не поможе, допоки вона не навернеться всім серцем до Бога. Навіть тверда віра і впевненість в тому, що все буде добре, не врятує тих, хто не рахується з Божим Словом і чинить переступ.
Лжепророки не помогли Ізраїлю своїм позитивним сповіданням про мир. Через те, що народ не хотів каятись у гріхах, – прийшла буря у вигляді Вавилонської імперії і повалила стіни Ізраїля, що були залатані слабкою глиною. Історія нам дана для того, щоб вчитись на чужих помилках. А тема про лжепророків, які ставлять своє слово вище Божого Слова, актуальна і в наші дні. Отож, “стережіться, щоб вас хто не звів!”