Апостол Павло навчає про стандарти для служителів. Не кожен може стати єпископом, навіть якщо він цього дуже бажає і виглядає, що має необхідні дарування. Для того, щоб бути хорошим прикладом для стада, є певний ряд вимог. Цікава найперша вимога: бездоганний. В грецькій мові тут вживається слово “анепілептос” (ἀνεπίληπτος), що означає бездоганний, непорочний, неепілептичний. Чому саме неепілептичний? Епілепсія – це хвороба, яка застає людину зненацька, і людина не може з собою впоратись. У цьому контексті, єпископ – це той, хто не може зненацька робити щось непристойне, – він має завжди володіти собою!

“Вірне це слово: коли хто єпископства хоче, доброго діла він прагне. А ЄПИСКОП МАЄ БУТИ БЕЗДОГАННИЙ, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати, не п’яниця, не заводіяка, але тихий, несварливий, не сріблолюбець, щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю, бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву? не новонавернений, щоб він не запишався, і не впав у ворожий осуд. Треба, щоб мав він і добре засвідчення від чужинців, щоб не впасти в догану та в сітку диявольську.” (1Тим 3:1-7)

(Игор Шийка)