Цар Єровоам, сильно відступивсь від Господа, а своїми ділами і безбожними законами він зухвало гнівив Бога. Крім того, він всіляко утискав тих, хто служив Богу і не дозволяв священникам здійснювати їхнє служіння Господеві.
Це спричинило велику міграцію священнослужителів в сусідню країну – Юдею.

“Бо Левити кидали пасовиська свої та власність свою, і приходили до Юди та до Єрусалиму, бо Єровоам та сини його усунули їх від священичого служіння Господеві,” (2Хр 11:14)

Таким чином велике царство Ізраїля, будучи позбавлене Господніх священників і левитів поступово деградувало і занепадало. У той же час маленьке Юдейське царство, відкривши свої двері для Божих священників, – відкрило також двері для процвітання і Божих благословінь.

“І зміцнили вони Юдине царство, і підсилили Рехав’ама, Соломонового сина…” (2Хр 11:17а)

(Ірина Шийка)