В той день ув’язнені почули, як заскрипіли двері внутрішньої тюрми. Туди вели “особливо небезпечних злочинців”. Опівночі із камери строгого режиму почулись молитва та спів. Тоді ж Господь похитав основи в’язниці, що сковувала Слово Боже. Двері тюремні повідчинялись, а кайдани з усіх поспадали. І сторож в’язничний, зрозумівши нікчемність свого положення, зажадав Світла.
Це історія про Павла та Силу, які були побиті та ув’язнені за проповідь Слова Божого. Противники Євангелії думали, що вкинувши апостолів до підземної в’язниці та забивши їхні ноги у колоди – вони скують таким чином Слово Боже. Але хто міг очікувати на такий поворот подій? "А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх. І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали... Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені. А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут! Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили. І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися? А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім. І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його. І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні. І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога." (Дії 16:23-34) Таким чином, у місці неволі Слово Боже почало звільняти людей від рабства гріха. В ту ніч тюрма стала домом молитви і місцем справжньої свободи для в'язнів.

Бо, як казав апостол Павло: “СЛОВА БОЖОГО НЕ УВ’ЯЗНИТИ!”
(Ірина Шийка)