“Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе.” (Рим 13:1-2)

Із прочитаного видно, що інститут влади є задуманий Богом, бо Він є Богом порядку, а не безладу. У цій проповіді ми розглянемо відносини у різних гілках влади: Христос – людина; чоловік – жінка; батьки – діти; начальники – працівники; державна влада – громадяни.

“Підкоряйтеся одне одному, шануючи Христа. Жінки, підкоряйтеся чоловікам своїм, як Господу. Бо чоловік – голова над жінкою своєю, як Христос – голова над церквою і Спаситель Тіла. Але як церква кориться Христу, так і жінка мусить коритися чоловікові у всьому. Чоловіки, любіть жінок своїх, як Христос любив Свою церкву. Він віддав Себе за неї в жертву. Він зробив це, щоб освятити її для служіння Богу, очистивши її Словом і обмивши в воді, щоб поставити Собі церкву як наречену сяйливу, бездоганну і без зморшки чи чогось подібного, але святу й невинну. Чоловіки так повинні любити жінок своїх, як вони люблять тіла свої. Хто любить жінку свою, той любить себе самого. Бо немає таких, хто ненавидить тіло своє. Кожен годує його й піклується про нього, як Христос – про церкву. Тому, що ми всі – частини Тіла Його. Як сказано в Святому Письмі: “Тож чоловік залишить своїх батька й матір і з’єднається зі своєю жінкою, і вони стануть одним тілом”. Ця велика таємниця дуже важлива, і я кажу це про Христа й церкву. Проте кожен має любити свою дружину, як він любить себе самого, а жінка повинна поважати свого чоловіка. Діти, слухайтеся батьків своїх, як це бажано Господу, бо так буде правильно. “Шануйте батька й матір своїх” – це перша заповідь, що має обітницю. “Все буде добре для тебе, й житимеш довго на землі”. Батьки, не дратуйте дітей своїх, а краще виховуйте їх в навчанні і в настановах Господніх. Раби (працівники), корітеся господарям (начальникам) вашим земним зі страхом і повагою, зі щирістю в серці, як корилися б Христу. Працюйте не лише тоді, коли ви під наглядом, неначе заради похвали людської. Працюйте як раби Христові, виконуючи волю Божу від усього серця. Трудіться ревно, як служили б Господу, а не тільки людям. Якщо хто з вас творить добро, то добро йому й повернеться від Господа, все одно – рабу, чи вільному. Ви ж, пани (начальники) ставтеся до рабів (працівників) своїх так само й полиште свої погрози. Пам’ятайте, що й ваш Господар і їхній – на небі. Ні до кого з вас Він не схиляється більше, ніж до іншого.” (Еф. 5:21-33; 6:1-9)