Коли багатий юнак назвав Ісуса добрим, то Він відповів, що добрим є тільки Небесний Отець:

“Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!” (Лк 18:19)

Ісус не дозволив, аби хитрою похвальбою юнак взяв верх над Ним. Ісус лишався для цього юнака устами Господа і говорив тільки те, що догоджало Богу, а не людині. В результаті, цей юнак пішов від Ісуса засмученим, бо не почув того, що хотів почути… Хіба ми можемо бути добрішими за Бога? Людська доброта, насправді – не доброта, бо вона несе за собою вседозволеність і як наслідок – вихід з-під Божого Покрову. Людська доброта часто є корисливою і розрахована на людську славу. Божа доброта іноді виглядає строгою, але її кінцевою метою є порятунок душі від пекла. Біблія каже, що священник – є устами Господніми. Але біда, коли священник перестає бути устами Господа і стає устами, що влещують слух. Іноді за Боже Слово доводиться йти на конфлікт із тими, кого любиш… Проблема священника Ілія була в тому, що він вирішив бути добрішим за Бога. Він не хотів конфліктів і намагався мирно загладити ситуацію, коли чув, що його сини займались безчинством у Божому храмі. Він намагався скакати на дві галузки: догодити Богу і уникнути конфлікту з людьми. Але так не буває, двом панам служити не можливо! Потрібно вибирати кому догоджати: Богові чи людям. Нехтування Божим Словом і м’яка позиція щодо гріха викликали гнів Божий на дім священника Ілія. В результаті Бог вигубив їхній рід як священників і поставив собі іншого священника – по серцю Своєму. Отож, не намагайтесь бути добрішими за Бога, не йдіть на компроміс з гріхом і не живіть людською славою, бо вона промине, як цвіт трави!