По дорозі в обіцяний край єврейський народ наткнувся на пустиню. І саме від них залежало скільки часу триватиме та пустиня. Її протяжність не така вже й велика, але через постійне нарікання і незадоволення та пустиня отримала відрізок довжиною в 40 років. Дух Святий був автором пустині, яку проходив Ісус Христос:

“І зараз повів Його Дух у пустиню. І Він був сорок днів у пустині, випробовуваний від сатани, і перебував зо звіриною. І служили Йому Анголи.” (Мр 1:12-13)

Багато хто з людей мають бажання, щоб їм служили анголи, але не хочуть достойно проходити свою пустиню. Ісус, пройшовши випробування в пустині, вийшов звідти зодягнутий в силу Божу. Тоді сатана відступився дочасу, а анголи Божі приступили, щоб служити Йому! Пустиня виявляє нам наше серце, там відбувається випробування на пожадливість тіла, пожадливість очей і гордість життєву. Пустиня помагає нам дізнатись, чи ми все ще любимо цей світ і чи не жаліємо ми часом за Єгиптом та старим гріховним життям. Народ Ізраїля гнівив Бога, не довіряючи Йому в часи скрути. Долаючи пустиню, вони постійно нарікали на Бога та на Господнього раба Мойсея. Їх історія переходу пустині є прикладом для нас. Господь застерігає, аби ми не робили їхніх помилок, проходячи свою пустиню:

“Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя.” (1Кор 10:10)

Не шукайте крайніх людей і не звинувачуйте їх у тому, що ви так довго лишаєтесь у пустині. Навчіться довіряти Богу і не будьте, як ті “ремствувачі, що не задоволені з долі своєї”. Не ходіть у своїх власних пожадливостях і не нав’язуйте Богу свою волю! Прийміть Його Святу Волю на своє життя! Бо Його наміри для нас є на добро, а не на зло, і тільки в Бозі наша надія і наше майбутнє!