“Павло – раб Божий”, “Петро – раб Ісуса Христа”, “Яків – раб Бога і Господа Ісуса Христа”, “Юда – раб Ісуса Христа”…
Невже апостоли не мали відкриття про синівство? Вони були Дітьми Божими і Його Рабами водночас.
Християни, народившись згори, звільняються від рабства сатани і стають дітьми Божими. Минає час і діти підростають у юнаків, а далі – у старців. Все це етапи християнського духовного росту. І є ще один – найвищий рівень, до якого не всі доходять у своєму духовному розвитку. Це є Раб Господа Ісуса Христа. Раб – це той, хто слухається Господнього Слова. Раби Господні вміють не тільки “зводити вогонь з неба”. Вони здатні пройти свій Гетсиманський сад, і сказати: Не моя воля, а Твоя Отче! Нехай станеться на землі так, як є у Тебе на небі!
У давнину раб, який полюбив свого пана і хотів Йому вічно служити проходив процес проколювання вуха.
“А якщо раб той щиро скаже: Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, не вийду на волю, то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки!” (2М 21:5-6)
Чому саме вухо проходило через процедуру проколювання? Бо воно є символом слуху (послуху).
ХТО МАЄ ВУХА, – НЕХАЙ СЛУХАЄ!