Коли священник Захарій та Єлисавета побрались, то мріяли про щасливу сім’ю, в я якій буде багато дитячого сміху. Але, попри те, що вони були праведні і бездоганно сповняли Господні закони, – у них не було дітей. Минали роки, а вони все вірили і молились, що у їхньому домі таки з’явиться бажане дитя. Час бив безпощадно, і зістарілись Захарій та Єлисавета. У ті часи безпліддя вважалось ганьбою, а злі язики все підливали масла у вогонь, мовляв: десь вони згрішили, якщо так і не мають дітей. Якось священнику Захарію випала черга по жеребку кадити у Господньому храмі. Цей жереб випав не просто так: біля кадильного жертівника на Захарію чекав Ангол Господній. Він приніс йому добру новину про те, що у їхньому домі скоро з’явиться бажаний син! Чи не запізно уже, Господи, відреагував Захарій, адже він і його дружина уже були похилого віку. Вони вже давно змирились із тим безпліддям і готові були доживати свої літа у самотності. Цікаві слова сказав Ангол до Захарії:

“Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.” (Лк 1:13)

Виходить, що молитва, якою вони молились в молодості так і не втратила свого терміну придатності! Вони вже ввійшли у літа, тому й перестали вірити і молитись про сина. А їхня молитва, наче кадильний дим дійшла до Престолу Благодаті і отримала своєчасну відповідь у Бога. Саме так, ця відповідь на молитву була своєчасною! Бо невдовзі діва Марія почує сильне свідоцтво про те, що її родичка Єлисавета зачала на старість сина, і вже шостий місяць тій, яку звуть неплідною. Виходить, що у Бога усе під контролем, і все відбувається на означений час. А нам залишається лише вірити, що для Бога нема неможливої жодної речі!