Іноді доводиться однією рукою будувати, а в іншій тримати меч, – головне не дати ворогу залякати себе і продовжувати рухатись уперед!

Іноді доводиться однією рукою будувати, а в іншій тримати меч, – головне не дати ворогу залякати себе і продовжувати рухатись уперед!

Неемія відчув Божий поклик відбудувати стіни для Єрусалиму. Це була непроста праця, оскільки місто було повністю зруйноване, а народ був у полоні. Проте сила поклику мотивувала Неемію не звертати увагу на видиме – він дивився на невидиме: він бачив відбудовані мури і відновлене місто:
«І сказав я до них: Ви бачите біду, що ми в ній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!…» (Неем 2:17)
Неемія попросив у царя часу і ресурсу для відбудови. Божа рука була з ним, тому цар виділив необхідне забезпечення. Відновлювальні роботи почались негайно і стрімко, – народ радів, коли бачив, як швидко відбудовується мур для святого міста.
Проте коли ми робимо Божу роботу, ми обов’язково наткнемося на тих, хто буде противитись і почне ставити палки у колеса. Цей почерк відомий ще з Едемського саду…
«І сталося, як почув Санваллат, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що виломи в стіні стали затарасовуватися, то дуже запалилися гнівом. І змовилися вони всі разом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замішання.» (Неем 4:1,2)
В час утиску дуже важливо невпинно триматися покликання і продовжувати довіряти Богу. Адже якщо покликання від Нього, то й відповідь прийде від Нього.
«І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторожу вдень та вночі, перед ними…
І сталося, як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми вернулися до муру, кожен до праці своєї» (Неем 4:3, 9)
Часто доводиться зустрічатися з непередбачуваними обставинами, небажаними труднощами, працювати понад норму, аж до виснаження і т.д. Але якщо є ціль, а в душі горить Божий поклик, тоді ти розумієш, що воно того вартує. Неемію не зупинили труднощі, навіть коли довелося працювати і водночас тримати зброю у руках:
«Будівничі працювали на мурі, а носії наладовували тягар, вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа…» (Неем 4:11)
Коли ворог побачив, що нічого не вдіє, то перейшов до іншої тактики: залякування. І не тільки, знаючи, що це народ богобоязний, то вороги підкупили пророків, щоб ті в імені Бога навіювали страх – щоб тільки зупинилася Божа робота.
Проте Неемія тримав свій взір на Бозі і черпав безпосередньо від Нього силу протистояти усім брехливим закидам:
«Бо всі вони лякали нас, говорячи: Нехай ослабнуть їхні руки з цієї праці, і не буде вона зроблена! Та тепер, о Боже, зміцни мої руки!
Запам’ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страхали мене!» (Неем 6:9, 14)
Тверда і непохитна віра Неемії допомогла йому, а також усьому народу не опустити руки і не піддатися на провокації ворога. Мур був відбудований за досить короткий термін – всього за 52 дні – у цьому можна бачити Боже сприяння і надприродну Руку помочі!
(Ігор Шийка)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.