У ті часи, коли Слово Боже було рідким, а в храмі Божому відбувалось відступлення і безчинство, на молитву у храм подалася жінка. Ім’я її було Анна. Вона жалібно молилась до Господа і подумки волала, щоб Він дав їй сина, бо безплідна була. У той час священник Ілій спостерігав за її молитвою і вирішив, що вона п’яна. Він негайно наказав їй витверезитись зі свого вина. А жінка відказала “сліпому” священнику:

«О ні, мій Пане! Я — бідна жінка в смутку: ані вина, ані наливки я не пила; я мою душу виливаю перед Господом. Не вважай твою рабиню за якусь негодящу, бо то з надміру журби та горя я досі промовляла.» (I Сам 1:15-16)

Як прикро, коли священники втрачають здібність розпізнавати добро і зло. Яке запустіння відбувається в домі Божому, коли йде відступлення від Божих заповідей, і добро починають називати злом, а зло – добром. Як шкода, що Ілій не міг проявити таку ревність до своїх синів, які займались безчинством у Божому Домі. Але він мав сміливість докоряти жінці, яка була у великому розпачі та журбі.

Але попри це все, Анна отримала відповідь на свою молитву. Бо вона чекала від Господа, а не від людей. Вона ходила в храм не для того, аби розглядати безчинство, яке було там, вона ходила в храм, щоб шукати відповіді від Бога. І Бог почув її молитву і вона родила сина Самуїла, який став пророком по серцю Божому.

А по що ти ходиш у храм? Якщо ти йдеш туди шукати відповідь від Бога, – то знайдеш її. Але, якщо ти йдеш туди, щоб розглядати людей, – то розчаруєшся. Люди не мають стати для нас перешкодою у пошуках Бога. Якщо Бог почув молитву Анни при такій складній ситуації в храмі, то тим більше Він почує твою молитву.

Навчіться в домі Божому споглядати Господа, а не людей, бо тільки Він може нам помогти у непростій життєвій ситуації.

(Ірина Шийка)