Якось журналісти розпитували в одного в’язня, чому він скоїв так багато злочинів. Він відповів, що ріс у неблагополучній сім’ї. Тато пив, бив свою дружину та часто крав. На крадені гроші вони й жили. Коли він підріс, то теж почав красти, а потім вчинив ще цілу низку важких злочинів, через які й потрапив за грати. Закінчив він свою розповідь словами: «В такій сім’ї я й не міг вирости іншим…» Але ці журналісти взнали, що у цього злочинця є ще брат-близнюк. На диво він виявився успішним і інтелігентним, мав хорошу роботу, був одружений і виховував двох діток. Він навіть був членом церковної ради. Вони взяли й у нього інтерв’ю і запитали, як він став таким. Він почав свою розповідь з того, в якій неблагополучній сім’ї він виростав. І розповів ту саму історію. Він розповів, що дивився, до чого призводить такий спосіб життя. І закінчив словами: «В такій сім’ї я й не міг стати інакшим…» Два сини росли в одній і тій же сім’ї, мали тих же батьків, переживали ті самі труднощі, мали тих самих друзів. Але один пішов одною дорогою, а інший другою. Чому? Мабуть, на шляху обох зустрічалися розумні люди, – тільки один слухав, а другий пропускав крізь вуха… Обом потрапляла до рук мудра Книга, – тільки один читав і брав до уваги описану мудрість, а другий відклав цю Книгу в сторону… Кожен «програмував» себе по-своєму, кожен закладав у себе власну «прошивку». В кінцевому випадку, один прийняв рішення мудро, дивлячись на крок уперед, думаючи про наслідки. А другий – вирішив діяти так, як бачив, сильно не думаючи. Результат ми бачимо. Яка прошивка у тебе і як «прошити» себе правильно послухай у цій проповіді.