Чи можна християнину гніватися?
“Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві!” (Еф 4:26)
Давайте будемо вчитися про гнів у нашого вчителя Ісуса Христа, а не тільки у сучасних психологів. Іноді праведний гнів може бути доречний. Особливо, коли це стосується ревнощів про Божі речі:
“І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники. І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи. І сказав продавцям голубів: Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!” (Ів 2:14-16)
Праведний гнів – це гнів, в якому не заходить сонце, не губиться ясність розуму. Саме такий гнів тверезий і може догодити Богові. Він може принести конструктивну користь.
Людський (плотський) же гнів – це нестриманий гнів, в якому зайшло сонце – втрачається ясність думки, контроль над ситуацією, втрачається самовладання. Такий гнів не корисний нікому: “Бо гнів людський не чинить правди Божої.” (Як 1:20)
(Ігор Шийка)