Більшість християн знають, що Бог може простити будь який гріх, коли людина щиро кається. Але Сам Ісус говорив, що існує один гріх, який не проститься ні в цьому, ні майбутньому віці. Що це за гріх?
Давайте розглянемо контекст, коли саме Ісус про це говорив. То було тоді, коли Ісус вигнав духа нечистого, а фарисеї сказали, що Він це зробив силою демонською. Отже, звідси виходить, що коли Бог явно діє, а якась людина Божу силу називає демонічною, – то ця людина хулить не тільки на Ісуса, а й на Духа Святого.
Ми знаємо з Писання, що Бог є довготерпеливий і многомилостивий, але Його Дух не буде вічно зневажатися в людині.
Коли Ісус говорить про гріх, що не проститься, Він вживає фрази “ні в цьому, ні в майбутньому віці”. Розглянемо історію про людей, яким не простились ні в цьому, ні в майбутньому віці.
Ця подія відбулась в часи славних дій апостолів. Тоді апостол Петро ходив в такій силі, що навіть його тінь вздоровляла людей. Був один учень Варнава, який пожертвував гроші зі свого маєтку на діло Господнє. Тому й названий він був апостолами сином утіхи. Побачивши в яких почестях опинився Варнава, – Ананій і Сапфіра й собі захотіли такої честі. Продали і вони свій маєток, частину грошей сховали, а частину поклали до ніг апостолів. Коли Петро запитав їх, чи це всі гроші, то вони відповіли, що всі. Це був обман і вони обманули не просто Петра, а Духа Святого, який в той момент діяв через апостола. А Духа Святого на Петрові було так багато, що люди вздоровлялися навіть в межах його тіні. Отже, перебуваючи в межах тіні Петра, Ананій та Сапфіра нахабно брехали, дивлячись в очі апостолу, на якому перебувала Слава Божа.
Мотив серця Ананії та Сапфіри був неправильний. Вони шукали слави людської. Вони очікували, що тепер апостоли почнуть їх називати синами потіхи. А Богові ці гроші були не потрібні, Йому потрібне щире людське серце. Бо Петро їм так і сказав: Хіба це все не ваше було? Навіщо було обманювати Духа Божого? Навіщо було взагалі приносити цю жертву? Вони могли лишитись зі всім своїм маєтком живими. Ось чому інколи краще не служити Богу, ніж служити Йому із серцем лукавим та брехливим. Бо таке “служіння” може закінчитись хулою на Духа Святого. А цей гріх не проститься не тільки у вічності (в майбутньому віці), а й тепер на землі (в теперішньому віці). Ананій та Сапфіра у той день померли, їм не простились навіть на цій землі.
В Біблії є ще інші приклади хули на Дух Божий. Зокрема це стосується людей, які були вже у служінні і мали пізнання істини, і попри знання правди продовжували зухвало грішити. Про таких “служителів” сказано, що вони ніби вдруге розпинають Сина Божого і не найдеться уже для таких милості Божої.

“Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого, і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку, та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.” (Євр 6:4-6)

Ось тому, не шукайте слави людської через служіння, як це робили Ананій та Сапфіра. Не обманюйте людей, на яких перебуває Слава Божа. Також не називайте дію Духа Божого – дією демонів, бо це є хула на Духа Святого. А також не грішіть самовільно, якщо ви вже добре знаєте правду, бо не вічно буде зневажатись Дух Святий у людині. Гріх, що не проститься не стосується молодих християн. Ним можуть грішити лише ті, хто давно в Госпо