Шунамітянка, розпізнавши в Єлисеї Божого чоловіка, від щирого серця годувала і приймала його у своєму домі.
Одного разу, перебуваючи у гостинному домі шунамітянки, пророк Єлисей захотів їй віддячитись:

“.. Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби. Що зробити тобі за це? Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська? А вона відказала: Ні, я сиджу серед народу свого!” (2Цар 4:13)

Ми бачимо, що та жінка була цілком задоволена життям і вдовольнялась тим, що мала, тому й нічого не попросила. Проте, пророк Єлисей не захотів лишати все так як є. Він розвідав сам, чого би могло бракувати тій жінці для повного щастя. І дізнавшись, що у неї немає сина, обіцяв їй:

“… На цей означений час, коли саме цей час вернеться, ти обійматимеш сина!…” (2Цар 4:16)

Господь пам’ятає всю нашу працю і безкорисливе служіння в любові святим. Тому інколи Він дає нам понад те, що ми помишляємо чи просимо в Нього.

“А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь.” (Еф 3:20-21)

(Ірина Шийка)